Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Имхо, у меня самого крутая история про закладки и экзамены, которую тебе только рассказать можно! У тебя отвиснет челюсть, это точно, когда узнаешь, что я вытворял. Так что, сейчас отдыхай, малой, и слушай внимательно.
Дело было вот как: однажды, я решил купить шишки марихуаны, чтобы отвиснуть с друзьями на полную. Мы знали, что варщиком этого чуда был некий Федя, который постоянно флексил нас своими достижениями в наркотическом мире.
Поэтому, не долго думая, я связался с Федей и договорился о встрече. Встретились мы в сквере, где прошла жаркая драчка наших денег. Но это не остановило нас! Наши герои двинулись дальше к нелегальному вендору Феде, который гарантировал нам качество.
Немного придвинувшись к точке, где Федя нас ждал, мы заметили, что там стоит чья-то куртка. Куртка была оставлена на скамейке, а рядом лежал небольшой пакетик с закладками. О, нет! Да это же Федя! Как он мог! Мы были в шоке.
Варщикам уже нельзя было доверять! Мы решили, что лучше сами попытаем удачу.
Несколько долгих минут, и, наконец, мы получили то, ради чего все это начиналось - качественную шишку. Гордо ухмыляясь, мы спускались с небес на Землю и угорали от счастья. Мы просто знали, что эта шишка станет нашим лучшим другом на следующий месяц.
Но вот наступил день экзамена ЕГЭ, и я начал паниковать. Я понял, что забыл подготовиться. Что же делать? Все мои шансы были пропавшими, и я не мог этого допустить. И тут в голову пришла гениальная идея!
Я взял шпаргалку, аккуратно ее свернул и спрятал в своей заднице. Нет, не смотри на меня так! Я был отчаянным, и мне нужно было все сделать, чтобы успешно сдать экзамен. И да, я готов был пойти на такой шаг.
Подходя к школе, я нервно сжимал свои кулаки. Внезапно, мне показалось, что каждый второй смотрит на меня подозрительно. Люди, должно быть, знали, что я натворил. Но я решил не останавливаться и идти вперед.
Варщик |
Федя |
подготовил |
хорошие |
закладки |
где |
для |
меня |
были |
ответы |
от |
чего |
я |
только |
загнулся |
Наконец, начался экзамен. Пока я брал билетик и садился за парту, я был на грани паники. Но когда я сел и начал открывать свою задницу, я почувствовал истинное спокойствие. Ответы были там, со мной, и я знал, что справлюсь.
Я быстро нашел нужные ответы и начал писать, как будто моя жизнь от этого зависела. Я не мог себе позволить промахнуться, и я был решительным на все 100%. Я был готов справиться с этим испытанием.
Наконец, звучит звонок. Время вышло. Я закончил экзамен. Чувство удовлетворения охватило меня. Я смог сделать это! Я смог обмануть систему и получить высокую оценку. В этот момент я почувствовал себя настоящим героем.
Так закончилась моя история о закладках, Феде, марихуане и экзамене. Может быть, кто-то осудит меня за то, что я сделал, но я горжусь своим решением.
Так что, братишка, если у тебя когда-нибудь будет такая ситуация, ты знай, что всегда есть решение. Главное - держи шпаргалку в своей заднице и не бойся рисковать. Ведь только так можно доказать всем, что ты настоящий гопник!
P.S. Лучше отдыхай и флекси, не связываясь с этим дерьмом.